Перші єврейські родини у Калуші з’явилися на межі ХVІ–ХVІІ століть, наприкінці ХVІІ століття було засновано кагал. Розквіт єврейської громади міста припадає на ХІХ століття. У 1850-х роках мером Калуша був Мойша Меєр. У 1825 році в місті споруджено Велику синагогу (зруйнована під час Другої світової війни, розташовувалася в районі нинішнього кінотеатру «Відродження»). У місті було ще дві менші синагоги – синагога Стретенера та синагога Шабтая Меделя, а також хасидська синагога рабі Раппопорта з Перегінська. На 1880 рік половину мешканців Калуша становили євреї. У ХІХ столітті в Калуші діяла єврейська школа «Бейт Яаков» – крім традиційної єврейської релігійної освіти, учні здобували також ремісничі знання. У 1911 році відкрито школу «Тушія». У Калуші вчителював Якоб Фрост, укладач кишенькового іврито-німецького словника.

Серед відомих підприємців Калуша були, зокрема, родини Мільштайнів, Шпінделів та Вайсманів (які займалися виробництвом відомого «Калуського пива»).

Під час Першої світової війни єврейська громада зазнала утисків і погромів з боку російських військ. У період українсько-польської війни (1918–1919) у місті було створено єврейську поліцію, що виконувала функцію самооборони. Після Першої світової війни у Калуші під проводом доктора Надела було засновано драматичний клуб. В його будинку збиралися шанувальники їдишської культури, єврейська інтелігенція, тут проводили суботні репетиції театру. Після припинення діяльності цього драматичного клубу Йосл Зукер організував драматичну групу. Існувала вона досить довго, давши поштовх появі низки професійних театральних груп.

У міжвоєнний період при шкільній бібліотеці з’явилися курси для робітників, де можна було вивчати їдиш та єврейську історію. У той самий період у Калуші функціонували єврейський молодіжний футбольний клуб «Гакоах», а також молодіжний єврейський хор «Капельмайстер». Тоді ж у місті відкрилися самодіяльні театри Якоба Гордіна, Бренера-Тоссіка, що ставили п’єси їдишем, працював сіоністський клуб, єврейські школи Наделя, Поппера та Вінклера, клезмерський оркестр Іцика Етінгера.

Нині центральна частина Калуша, із незначними змінами, складається з єврейської забудови першої половини ХХ століття.

Йонаш Штерн (1904–1988)

Польський художник, графік і педагог єврейського походження. Народився в Калуші, провів тут дитинство і юність. Здобув освіту в Художньо-промисловій школі у Львові та Академії мистецтв у Кракові, де оселився у 1928 році. 1933 року став одним із засновників мистецького об’єднання «Краківська група». Як сценограф співпрацював із краківським авангардним театром «Cricot». Був комуністом. Під час нацистської окупації перебував у Львівському ґетто, дивом вижив під час його ліквідації, утік до Будапешта, де переховувався до кінця війни. 1945 року повернувся до Кракова. В 1945–1946 роках ним створені перші графічні твори, пов’язані з досвідом війни в окупованому Львові. Ці праці представляють здебільшого драматичні епізоди ліквідації львівського ґетто, очевидцем яких став художник.

У жовтні 1945 року на виставці «Polonia», організованій у Палаці мистецтв у Кракові, були представлені дереворити Штерна із циклу «Львівське ґетто» – «Вулиця в ґетто» та «Виселення дому в ґетто». У 1954–1974 роках був професором Академії мистецтв. Роботи Штерна виставлялися у багатьох країнах світу, вони є у колекціях численних музеїв. Відвідував рідний Калуш 1964 року.