Ця зала Музею присвячена феномену Культур-Ліґи, єврейської культурно-просвітницької організації. У цій залі ми зосередилися на художниках, які працювали в межах Культур-Ліґи: Натан Альтман, Йосеф Чайков, Марк Епштейн, Роберт Фальк, Герш Інґер, Артур Кольник, Ель Лисицький, Абрам Маневич, Ісак Рабінович, Ісахар-Бер Рибак, Марк Шаґал, Нісон Шифрін, Сара Шор, Олександр Тишлер. У цій залі Музею можна ознайомитися з їхніми короткими біографіями та роботами періоду Культур-Ліґи.

This hall of the Museum is dedicated to the phenomenon of the Kultur-Liga, a Jewish cultural and educational organization. In this room, we focus on the artists who worked within the framework of the Kultur-Liga: Nathan Altman, Josef Chaykov, Marc Epstein, Robert Falk, Gersh Inger, Arthur Kolnik, El Lissitzky, Abram Manevich, Isaac Rabinovich, Issachar-Ber Ryback, Marc Chagall, Nisson Shifrin, Sarah Shor, and Alexander Tyshler. In this museum hall, you can learn about their brief biographies and view works from the Kultur-Liga period.

КУЛЬТУР-ЛІГА

Культур-Ліга – єврейська міжпартійна громадсько-культурна організація, заснована у Києві у 1918 році. Створення подібного об’єднання стало можливим завдяки політиці УНР щодо національних менших, зокрема закону про національно-персональну автономію, що надавала єврейському, польському та російському населенню права на політичне та культурне самовираження.
Головні фундатори об’єднання – їдишські активісти, освітяни та політичні діячі, серед яких Авром Голомб, Давид Бергельсон, Мойсей Зільберфарб, Давид Гофштейн та інші. Статут організації, затверджений 15 січня 1918 року, передбачав створення культурно-освітньої мережі у Києві та за його межами шляхом заснування світських єврейських шкіл з викладовою мовою їдиш, бібліотек, вечірніх просвітницьких курсів для дорослих, сприяння розвитку театру та художніх шкіл. Одним з найвизначніших досягнень організації стало відкриття Єврейського Народного Університету з кафедрою «єврейських знань». Філії Культур-Ліги відкрили в Одесі, Кам’янці-Поділь­ському, Полтаві, Харкові.
Найбільш самобутнім та яскравим явищем у межах діяльності Культур-Ліги стала її художня секція, що об’єднала чимало митців. Серед них Марк Епштейн, Марк Шагал, Ель Лисицький, Іссахар-Бер Рибак, Натана Альтман, Сара Шор та чимало інших. Члени художньої секції опікувалися художньою школою, мистецькою студією, та першим єврейським художнім музеєм, що нетривалий час функціонував за адресою
вул. Володимирська 81Б.
Художня секція Культур-Ліги тісно співпрацювала із видавничою секцією організації. Митці здійснили художнє оформлення для низки їдишемовних книг видавництва,
що робило друковану продукцію впізнаваною. Культур-Ліга, як організація, виступила вдалою платформою для самовираження і мистецьких експериментів тогочасних єврейських митців та інтелектуалів.
Однак, до 1925 року, з приходом радянської влади до Києва та встановленням її по усіх українських територіях, Культур-Лігу було поступово комунізовано, що призвело до її повної ліквідації. Після ліквідації Культур-Ліги у Києві, відгалуження організації нетривалий період існували у еміграції: Мінську, Москві, Варшаві, Ризі, Латвії , Парижі, Берліні.

Натан Альтман
(10(22).12.1889–12.12.1970)

Натан Альтман працював у книжковій графіці протягом усього життя. Його перші спроби у цій галузі сягають 1910-х рр. Альтман один із перших єврейських художників Росії звернувся до народного мистецтва, створивши графічну серію «Єврейська графіка» на основі копій надгробків, зроблених ним у Шепетівці 1913 року. Стилістичні елементи і мотиви «єврейського художнього примітиву» Альтман використав й у своєму книжковому дизайні. Він був одним із піонерів створення дитячої єврейської книжки нового типу і, зокрема, брав участь в оформленні «Aleph bejt» («Абетки») Ф. Шаргородської івритом (Одеса–Петроград, 1916). У 1920–1930-ті рр. Альтман співпрацював з низкою видавництв у Києві, Берлині і Москві, зробив обкладинки й ілюстрації для книжок єврейських письменників їдишем та російською мовою: Й. Л. Переца, Шолом-Алейхема, Д. Гофштейна, А. Кушнірова, І. Харика та ін. Одна з останніх робіт Альтмана з оформлення видань єврейської літератури – серія ілюстрацій для збірки «Оповідань» Шолом-Алейхема у перекладі російською мовою, які були підготовлені до друку 1948. Проте книга, через трагічні обставини (розгром єврейської культури в СРСР), побачила світ лише 1958 року.

Йосеф Чайков
(1(13).12.1888–4.03. 1979)

Скульптор, графік, теоретик мистецтва.
Народився в Києві. Навчався в Парижі у студії Наума Аронсона, а також Школі декоративних мистецтв і Школі вільних мистецтв (1910–1913). У виставках брав участь від 1912 року. Разом із групою молодих єврейських художників створив1912 року товариство «Махмадім», яке видавало однойменний журнал на івриті. 1913 року брав участь в Осінньому салоні в Парижі. Повернувшись 1914 року до Росії, був активним членом єврейських художніх організацій і угруповань. 1918 року став одним із засновників Художньої секції Культур-Ліґи в Києві. Ілюстрував їдишські книжки, вів клас скульптури в художній студії Культур-Ліґи, у 1918–1919 рр. керував дитячою художньою студією. 1920 року був серед організаторів 1-ї єврейської художньої виставки в Києві. Випустив книжку «Скульптура» (Київ,1921), де формулював аванґардистський підхід до завдань сучасної скульптури та її місця в системі нового єврейського мистецтва. У 1922–1923 рр. працював у Берліні, брав участь у виставках радянського мистецтва, Берлінській міжнародній виставці. 1925 року став членом Товариства російських скульпторів у Москві, а також художнього товариства «Чотири мистецтва». У 1923–1930 рр. викладав скульптуру у Вищих художньо-технічних майстернях / Вищому художньо-технічному інституті. Помер у Москві.

Марк Эпштейн
(1899-1949)

Марк Епштейн – єдиний із художників Культур-Ліґи, який залишився у Києві, коли його колеги переїхали до інших міст. Протягом 1920-х рр. Епштейн був головною фігурою в єврейській ілюстрованій книзі в Україні й оформив більшість видань Культур-Ліґи та інших єврейських видавництв Києва. Він розробив серійну обкладинку «Шкільної бібліотеки» (серія книг їдишем для старшокласників), створив обкладинку та ілюстрував у 1922–1924 рр. журнал «Freyd» («Радість»), книжки єврейських радянських письменників і поетів й навіть шрифтові заголовки київських єврейських газет. Одна з кращих його робіт – обкладинка, ілюстрації і весь макет у цілому книги Г. Поляка «Fun di kleyne kinders vegn» («Для малят», Київ, 1923), в яких він органічно поєднав дидактичні традиції ілюстрування старих єврейських абеток, стилістику й мотиви народного мистецтва, а також модерністські прийоми сучасного книжкового дизайну. Очолюючи протягом майже 10 років Київську єврейську художньо-промислову школу, Епштейн виховав цілу плеяду художників, багато з яких працювали у книжковій графіці.

Роберт Фальк
(15 (27).10.1886 – 1.10.1958)

Живописець, графік, театральний художник.
Народився в Москві. Навчався в художній школі Константіна Юона й Івана Дудіна, студії Ільї Машкова, Московському училищі живопису, скульптури й архітектури (у Валентина Серова та Константіна Коровіна). В роки учнівства перебував під значним впливом імпресіонізму й постімпресіонізму (передусім Сезана), а пізніше – кубізму. Один із засновників товариства «Бубновий валет», член «Світу мистецтва» й Товариства московських художників та ін. Брав участь у виставках від 1906 року. В 1916-1917 рр. співпрацював з Єврейським театральним товариством у Петрограді, оформлював його вистави.
1917 року експонував свої твори на Виставці художників та скульпторів-євреїв у Москві. З 1920 року працював в Інституті художньої культури. У 1920–1922 рр. член Художньої секції Культур-Ліґи в Москві. У 1925–1927 рр. оформлював вистави Державного єврейського театру. Впродовж 1918–1928 рр. викладав у Вищих художньо-технічних майстернях / Вищому художньо-технічному інституті. У 1928–1938 рр. мешкав у Парижі, де відбулося кілька персональных виставок митця. Крім того, Фальк брав участь у колективних виставках російських і французьких художників. 1930 року оформив виставу берлінського театру «Габіма» за п’єсою Карла Гуцкова «Уріель Акоста». 1938 року повернувся до Москви. Під час Другої світової війни був в евакуації в Центральній Азії (1941–1943). У 1940-1950-ті роки Фалька критикували за «формалізм» і «занепадництво», він майже не брав участі в офіційному художньому житті, але не полишав плідної праці, створивши чимало живописних і графічних творів. Помер у Москві.

Герш (Григорій) Інґер
(09(22).01.1910-11.02.1995)

Графік, книжковий ілюстратор.
Народився в с. Охрімовому Київської губернії.
Навчався в Київському єврейському художньому училищі в Марка
Епштейна. У 1920–1940-х роках співпрацював з єврейськими видавництвами. Брав участь у виставках від 1934 року, але перша персональна виставка відбулася, коли художнику виповнилося 70 років. У 1960–1970-х роках працював переважно як книжковий ілюстратор, оформлював здебільшого виданнь єврейської літератури. У 1970-х роках – період розквіту свого таланту – створив ілюстрації до творів Шолома Алей-хема і Сервантесового «Дон Кіхота». Помер у Москві.

Артур Кольник
(04.05.1890 –1972)

Художник, книжковий графік.
Народився в Станиславові (нині – Івано-Франківськ). Навчався у Кракові. 1919 року переїхав до Чернівців, де зблизився з місцевими їдишськими літературними колами. На початку 1920-х років став одним із засновників та керівників Художньої секції Культур-Ліґи в Чернівцях. 1921 року відбулася персональна виставка художника в Нью-Йорку, однак він не квапився робити артистичну кар’єру. 1931 року переїхав до Парижа. Брав участь у виставках у багатьох країнах. Багато ілюстрував їдишські книжки (зокрема, Еліезера Штейнбарґа, Якова Штернберґа, Іцика Манґера та Моше Шульштейна). Відомий також своїми дереворитами, зокрема циклом ілюстрацій до «Мандрівок мелодії» Іцхока Переца (1948). Помер у Парижі.

Еліезер (Ель) Лисицький
(31.10(22.11).1890–30.12.1941)

Еліезер (Ель) Лисицький до початку 1920-х рр. як художник книжки працював переважно у галузі єврейської книжкової графіки. Одна з перших його робіт – оформлення «Празької легенди» М. Бродерзона (Москва, 1917), яка стала своєрідним маніфестом нового єврейського мистецтва. Під час свого перебування у Києві і співробітництва з Культур-Ліґою Лисицький на замовлення видавництва виконав серію ілюстрацій для пасхальної пісеньки «Хад Гадья», яка була видана літографським способом у 1919 р. Окрім того, у Києві Лисицький оформив низку книжок єврейських письменників для дітей, а пізніше збірники білоруських і українських народних казок у перекладі їдишем (Берлін, 1922, 1923), в ілюстраціях, до яких він використав мотиви народного мистецтва.

Абрам Маневич
(13(25).11.1881–30.06.1942)

Живописець і графік.
Народився у м. Мстиславлі (нині – Білорусь), де минули його дитинство та юність. Переїхавши до Києва, впродовж 1901–1905 рр. навчався в Київському художньому училищі в Івана Селезньова, а потім у Мюнхені – у школі Антона Ашбе й Академії мистецтв (1905–1907), яка на той час була одним із провідних художніх закладів Європи. З 1904 року брав участь у виставках в Москві й Києві. 1909 року відбулася персональна виставка художника в Київському художньо-промисловому й науковому музеї ім. імп. Ніколая. Протягом 1910–1915 рр. жив у Швейцарії, Італії, Англії та Франції, від 1911 року реґулярно виставляв свої твори в Парижі (зокрема, мала успіх його персональна виставка 1913 року в ґалереї Дюран-Рюеля). 1915 року повернувся до Києва, 1917 року став професором Української академії мистецтв і керівником її майстерні декоративного пейзажу. У 1919–1920 рр. був членом Художньої секції Культур-Ліґи і брав участь у створенні Музею єврейського мистецтва. 1921 року переїхав до Варшави, а невдовзі оселився у США.
Тут належав до єврейських художніх спілок і культурних організацій. Помер у Нью-Йорку.

Исак Рабинович
(19.02(11.03).1894 – 4.10.1961)

Живописець, графік, театральний художник.
Народився в Києві. Навчався в Київському художньому училищі в Олександра Прахова і Григорія Дядченка (1906–1912), студіях Олександра Мурашка (1912–1915) й Олександри Екстер (1918). Експонував свої твори на виставках від 1914 року.
Брав участь в святковому оформленні Києва до 1 травня 1919 р. Тоді ж почав працювати для театру, оформив виставу «Овеча криниця» Лопе де Веґи у Другому драматичному театрі. Член Художньої секції Культур-Ліґи в Києві та Москві. Переїхавши на початку 1920-х років до Москви, співпрацював із Державним єврейським театром, Театром ім. Є. Вахтанґова, Музичним театром ім. В. Немировича-Данченка. Працював також у царині монументального мистецтва.
Помер у Москві.

Ісахар-Бер Рибак
(1897–21.12.1935)

І.-Б. Рибак. Вперше звернувся до жанру книжкової графіки під час короткого перебування в Ковні (у квітні–жовтні 1921 року), де він очікував на отримання візи до Німеччини. Там для видавництва «Likht» він оформив обкладинку серії дитячих книжок «Kinder bibliotek» («Дитяча бібліотека»).
Повною мірою Рибак проявив себе як ілюстратор вже в Берліні, де він жив у 1921 та 1922 рр. Тоді вийшли два альбоми малюнків митця – «Shtetl, mayn khorever heym a gedenknish» («Штетл, спомин про мою зруйновану вітчизну»; Farlag «Shveln», 1923) та «Jüdische Typen aus der Ukraine» («Єврейські типи України»; Essem Verlag, 1924), в його оформленні вийшла збірка віршів на їдиші Лейба Квітко «Grin groz» («Зелена трава»; Farlag «Shveln», 1922). У берлінський період
Рибак створив ряд блискучих ілюстрацій для дитячих книжок, зокрема графічну серію ілюстрацій до книги Міріам Марголін «Meiselekh fun kleininke kinderleh» («Казочки для маленьких діточок»), ілюстрації до двох збірок дитячої поезії Лейба Квітко «Foyglen» («Птички») и «In vald» («В лесу»)
(обе – Farlag «Shveln», 1922). Ілюструючи оповідання Міріам Марголін, митець вперше в історії книжкової графіки використав стилістику дитячого малюнку. Рибак поділяв зацікавлення багатьох авангардистів примітивізмом. Як і більшість єврейських митців того часу він приділяв особливу увагу народному мистецтву. Здається, йому вдалося знайти спільний корінь дитячої та наївної народної творчості. Манера дитячих ілюстрацій рибака самобутня, актуальна, і водночас глибоко вкорінена у давні традиції.

Марк Шаґал
(24.06(6.07).1887 – 28.03.1985)

Живописець, графік, один із найбільших художників ХХ ст.
Народився в м. Ліозному біля Вітебська (за іншими даними – у Вітебську). Навчався в хедері, а також школі малювання і живопису Єгуди Пена у Вітебську (1906), в Художній школі Званцевої в Санкт-Петербурзі під керівництвом Льва Бакста і Мстіслава Добужинського (1908–1909).
У виставках брав участь від 1910 року. З 1911 році навчався в Парижі.
Перша персональна виставка відбулася в галереї «Штурм» у Берліні (1914). 1915 року переїхав до Петрограда, де вступив на службу до Військово-промислового комітету. 1916 року став учасником Єврейського товариства заохочення мистецтв, а 1917 року повернувся до Вітебська. У 1920 році працював у Державному єврейському театрі в Москві, створивши пано та розпис завіси, а також оформивши одну з вистав. Протягом 1920–1922 рр. брав діяльну участь у єврейському мистецькому житті, на-лежав до Художньої секції Культур-Ліґи в Москві. Відбулися персональні виставки митця (1919 року в Петрограді, 1921 року в Москві) і його спільна з Натаном Альтманом і Давидом Штеренберґом виставка в Москві (1922), яку зорганізувала Культур-Ліґа. 1923 року оселився
в Парижі, 1941 року переїхав до Нью-Йорка. Від 1950-х років працював переважно як монументаліст і графік. Помер у м. Сен-Поль-де-Вансі у Франції.

Нісон Шифрін
(16(28).06.1892–03.04.1961)

Графік, живописець, театральний художник.
Народився в Києві. Навчався в студіях Олександра Мурашко (1912–1914) й Олександри Екстер (1918). 1914 року був учасником виставки «Кільце», що її зорганізували Екстер і Олександр Богомазов. 1918 року брав участь в організації Художньої секції Культур-Ліґи; викладав у створеній при ній художній студії. 1919 року дебютував як театральний художник. 1920 року виконав ескізи декорацій і костюмів для вистав київського
єврейського театру «Онгойб» і Театральної студії Культур-Ліґи.
Експонував свої твори на двох виставках Художньої секції Культур-Ліґи, що відбулися в 1920 і 1922 рр. у Києві. Щільно співпрацював з єврейськими видавництвами – впродовж 1922–1924 рр. в Києві вийшло кілька книжок із його ілюстраціями. 1923 року Шифрін переїхав до Москви, де працював у Художній секції тамтешньої Культур-Ліґи. Від середини 1920-х років – член Товариства станковистів. Від 1935 року – головний художник Центрального театру Радянської Армії в Москві.
Помер у Москві.

Сара Шор
(1897–1981)

Живописець, графік, театральний художник.
Народилася в м. Дубні (нині – Рівненської обл.). Перші професійні уроки рисунку й живопису брала під час навчання в Дубненській гімназії в О. Рудченка. Навчалася в Київському художньому училищі у Григорія Дядченка й Василя Кричевського (1911–1915) й Імператорській Академії мистецтв у Владіміра Маковського (1915–1916). Брала участь у виставках від 1914 року, коли була експоненткою виставки «Кільце», що її зорганізували Олександра Екстер і Олександр Богомазов. 1919 року повернулася до Києва, працювала у театрі «Соловцов». Крім діяльної участі в роботі Художньої секції Культур-Ліґи, працювала також у її Театральній студії – над ескізами для вистав. У 1923–1924 рр. ілюструвала книжки «Культур-Ліґи» та інших київських видавництв. Наприкінці 1923 року переїхала до Москви, де працювала у царині живопису, сценографії, книжко-вої графіки. Тут 1945 року відбулася єдина персональна виставка художниці. Померла в Москві.

Олександр Тишлер
(14(26).07.1898 – 5.07.1980)

Графік, живописець, скульптор, театральний художник.
Народився в Мелітополі. Навчався у Київському художньому училищі у Григорія Дядченка, Фотія Красицького й Івана Селезньова (1912–1917) й у студії Олександри Екстер (1917–1918). 1918 року був одним із організаторів Художньої секції Культур-Ліґи в Києві. На початку 1919 року разом із Елем Лисицьким та Ісахаром-Бером Рибаком був учасником творчої групи на дачі Культур-Ліґи в Пущі Водиці, де створив серію ілюстрацій до Книги Рут. 1920 року розробив ескізи костюмів для вистави Театральної студії Культур-Ліґи «Шабсай Цві» (за п’єсою Шолома Аша), що залишилася незреалізованою. Того ж року взяв участь у 1-й єврейській художній виставці в Києві, зорганізованій Культур-Ліґою. В 1922–1924 рр. – член Художньої секції Культур-Ліґи в Москві. Від середини 1920-х років – член Товариства станковістів. Від кінця 1920-х рр. працював як театральний художник у єврейских, російських і ромських театрах країни. Ім’я в царині сценографії цому здобуло оформлення вистави за «Овечою криницею» Лопе де Веґи в Білоруському державному єврейському театрі в Мінську (1927).
Багато працював над оформленням вистав за творами Шекспіра; оформив, зокрема, Курбасову постановку «Короля Ліра» в Державному єврейському театрі в Москві (1935). У 1920-х роках брав участь у міжнародних виставках у Дрездені, Венеції, Харбіні. З кінця 1930-х років зосереджується на праці для театру й майже не експонує своїх творів. Від середини 1940-х років Тишлер пише серії натюрмортів-портретів. У 1950-х роках звернувся до дерев’яної скульптури. Помер у Москві.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

This publication was produced with the financial support of the European Union. Its contents are the sole responsibility of The Center for the Studies of History and Culture of East European Jewry and do not necessarily reflect the views of the European Union.