Народилася 1944 року в місті Баку, Азербайджан. Закінчила Київський державний художній інститут. Скульптор, член Союза Художників України з 1977 року. Виставляється з 1969 року.
Основні виставки:
1990 Музей Російського мистецтва, Київ, Україна
1991 Funen Art Museum, Оденс, Данія
1992 «Unity», Національний художній музей, Київ, Україна
1993 «Родовід», Виставковий центр «Український дім», Київ, Україна
1993 Stadthous Mannheim, Маннгайм, Німеччина
1994 «Artists of Ukraine», Галерея «Флора», Париж, Франція
1994 Арт-фестиваль, Київ, Україна
1995 Музей Рамат-Ган, Тель-Авив, Ізраїль
1996 «Апокрифи», Музей однієї вулиці, Київ, Україна
1997 «Kunst aus der Ukraine», Маґдебурґ, Німеччина
2000 Галерея «36», Київ, Україна
2004 Галерея «Мистець», Київ, Україна
2009 Музей гетьманства, Київ, Україна
Вона мріяла про балет, але мрії не судилося збутися. Тоді п’ятикласниця Луїза Черешкевич почала ліпити балерин із пластиліну. Мати відчула, що це може бути покликанням, і привела дівчинку до викладача Київського училища декоративно-ужиткового мистецтва В. М. Гуржія. Він дав завдання зліпити невеличке погруддя. Зробила. Потім поставив каркас для фігури спортсменки (варіант в натуру скульптор робив у цей час на замовлення). Результат його настільки вразив, що Володимир Миколайович порадив учениці вступати до Київської республіканської художньої школи. У школі почалася нелегка, проте радісна робота – Луїза наполегливо, майже одержимо засвоювала художню грамоту.
Їй щастило на цікаві зустрічі й добрих учителів. Разом із Луїзою навчалася талановита й енергійна дівчинка – Лариса Лехова, котра після школи закінчила Строганівку і стала викладачем
Абрамцівського художнього училища. У школі почалася їхня дружба на все життя. Луїза навчалася
в художній школі в роки «відлиги». Її учителями були Алла Горська (малюнок) та Борис Довгань
(скульптура). «Алла Олександрівна, – згадує Луїза Черешкевич, – створювала неповторну атмосферу свободи. Вона просто «горіла», якщо їй щось подобалося»1. Втім, скільки було свободи навіть у ті відносно вільні роки? Луїза пригадує, що отримала догану за аморальну поведінку,
коли у кількох рисунках зобразила африканців, а комусь із керівництва школи ця тема видалася
підозрілою. Аллі Горській ледве вдалося відстояти право своїх учнів на вільний вибір моделі. Алла
Горська та Борис Довгань стали для Луїзи Черешкевич взірцем інтелігентності та творчої незалеж-
ності: «Це були люди іншого рівня культури.
Навчання у них, на жаль, тривало недовго. Але це перевернуло мене, подарувало чуття свободи»2.
Закінчивши художню школу, Луїза Черешкевич продовжила навчання в Київському художньому
інституті на факультеті скульптури. На другому курсі дівчина вивчала рельєф у Івана Макогона,
знакової постаті для свого часу. На четвертому курсі почала займатися в майстерні Михайла
Лисенка, видатного скульптора, людини щирої, інтелігентної і тактовної. Він цілковито довіряв
своїй талановитій студентці, підтримував її самостійні пошуки.
2003
