Дніпро
Офіційною датою заснування міста прийнято вважати 1776 рік, хоча на сучасне місце його перенесли лише 1787 року. До 1926 року місто мало назву Катеринослав, пізніше – Дніпропетровськ, а 2016 року отримало назву Дніпро. Євреї оселялися тут з 1770-х років, ще до заснування міста. Найстаріший об’єкт місцевої громади – Новокодацький єврейський цвинтар – розташовувався на західній околиці сучасного міста. В 1800 році у Катеринославі було споруджено синагогу. 1809 року, а потім у 1824–1855 роках у Катеринославській губернії та на окраїнах міста було засновано кілька єврейських землеробських колоній. Друга половина ХІХ століття в історії Катеринослава позначена стрімким економічним зростанням, а разом з тим і зростанням єврейського населення, що переїздило сюди з інших регіонів Російської імперії. У 1860-х роках у місті працювало казенне єврейське училище першого розряду, а також талмуд-тора і 15 хедерів, діяло п’ять синагог і молитовних будинків.
Наприкінці ХІХ століття Катеринослав стає важливим центром сіоністського руху. У 1891–1906 роках його активними провідниками були Аврагам Менахем Мендл Усишкін та Шмар’ягу Левін (у 1898–1904 роках обіймав посаду казенного рабина міста). 1884 року виник гурток «Ховевей Ціон».
Перша третина ХХ століття була складним, драматичним і насиченим часом для єврейської громади Катеринослава. 20 липня 1905 року в Катеринославі (як і в багатьох інших містах України) стався погром, придушений єврейською самообороною (одна людина загинула). У жовтні того ж року сталися нові погроми, під час яких 67 людей загинуло, 100 – поранено. Місцева група самооборони багато зробила для захисту громади.
На початок ХХ сторіччя у місті діяло близько 40 синагог, казенне єврейське училище, три талмуд-тори, єшива, більше сотні хедерів, єврейська лікарня, кілька притулків і більше десяти благодійних товариств, кілька десятків спеціалізованих світських навчальних закладів. У 1917 році розпочав свою діяльність Катеринославський єврейський політехнічний інститут (реорганізований у 1921 році).
У часи впровадження політики «коренізації» у місті було створено національні єврейські школи, металообробний технікум. У місті функціонувала напівлегальна єшива хасидів Хабаду. В 1930 році на Дніпропетровщині організовано Єврейський колгоспний театр під керівництвом режисера Ісаака Радомиського. У 1936 році цей театр, уже переведений до обласного центру, отримує статус Обласного єврейського драматичного театру. Попри ці здобутки, общинне життя у Дніпропетровську поступово затихає: у 1929 році закривають Хоральну синагогу, а в другій половині 1930-х років ліквідують усі єврейські навчальні заклади.
25 серпня 1941 року німецька армія окупувала Дніпропетровськ. Більшість єврейського населення встигла евакуюватися. Ті ж, хто залишився, були закриті у ґетто. 13 жовтня 1941 року в урвищі в районі Транспортного інституту відбулися масові розстріли, було знищено 10–12 тисяч людей. Наприкінці грудня 1941 – на початку січня 1942 року розстріляли всіх, хто залишався у ґетто – близько 5 тисяч людей.
За переписом населення в 1959 році у Дніпропетровську мешкало 53 400 євреїв (8,1 відсотка), а в 1970 році частка єврейського населення міста становила 5,8 відсотка. У 1970 році в місті діяла одна синагога. Від середини 1980-х років почалася активна репатріація євреїв до Ізраїлю, а також еміграція до інших країн.
1990 року рабином Дніпропетровська стає Шмуель Камінецький, представник хасидів Хабаду. 1997 року єврейській громаді було повернуто будівлю Хоральної синагоги. Від початку 1990-х років у Дніпропетровську почала складатися система єврейської освіти, видаються єврейські газети.
Місто Дніпро на старовинних листівках із приватної колекції Моше Мораховського
Авраам Менахем Мендл Усишкін (1863–1941)
Єврейський сіоністський діяч. Ідеолог єврейського заселення Палестини, один із лідерів руху «Ховевей Ціон», член (з 1935 року – голова) Виконавчого комітету Всесвітньої сіоністської організації, член Єврейської національної ради (Ваад Леумі) у підмандатній Палестині, голова Єврейського національного фонду (з 1923 по 1941 рік). Після своєї першої подорожі до Ерец-Ісраель у 1891 році оселився в Катеринославі. Завдяки його діяльності в наступні 15 років місто стало одним із центрів єврейського національного руху в Російській імперії. Брав участь у кількох сіоністських конгресах, очолював сіоністську діяльність на півдні Російської імперії. Входив до складу єврейської делегації на Паризькій мирній конференції 1919 року, після неї перебрався в Палестину, де провів решту життя, займаючись активною громадською діяльністю.
Шмар’ягу Левін (1867–1935)
Казенний рабин Катеринослава, член Катеринославського наукового товариства, учасник трьох сіоністських конгресів, депутат Першої Державної думи Російської імперії, член опікунської ради талмуд-тори в Катеринославі та член правління Техніону в Хайфі.
Доктор філософії Кенігсберзького університету. У Катеринославі за його ініціативою було засновано єшиву, споруджено нову мікву на вул. Банній, створено бібліотеку-читальню при Хоральній синагозі.
Готель «Асторія»
Просп. Дмитра Яворницького, 66
Одна із найвизначніших пам’яток архітектури міста і найстаріший його готель. Будівля у стилі «класицистичного модерну» зведена у 1912–1913 роках за проєктом архітектора Віленського. Власницею споруди була спадкоємиця старовинного єврейського купецького роду Сара Кравцова.
Будинок Товариства допомоги бідним євреям
Вул. Павла Нірінберга, 1
Головний корпус споруджено коштом купця Мойсея Карпаса. У 1920-ті роки в цьому будинку працювала їдальня «Джойнту».
Стара єврейська лікарня
Вул. Бородинська, 22
Комплекс будівель старої єврейської лікарні з новим корпусом притулку імені Поліни Карпас для жінок похилого віку, споруджений коштом катеринославського купця першої гільдії Мойсея Карпаса.
Дитячий притулок ім. Мойсея Карпаса
Вул. Філософська, 29
В 1909 році на кошти катеринославського підприємця, мецената і філантропа Мойсея Карпаса було відкрито єврейський сирітський дім на вулиці Філософській, 29. При цьому домі існувало початкове училище (Філософська, 31).
Синагога «Тіферет Ісраель»
Вул. Старокозача, 34
Колишня будівля синагоги «Тіферет Ісраель». Молитовний будинок єврейської громади третьої поліцейської частини міста Катеринослава, заснований у другій половині 1860-х років. Від початку 1890-х років протягом майже тридцяти років незмінним головою синагоги був купець, домовласник і меценат І. Вайнберг. До правління синагоги неодноразово обирали представників родини багатих домовласників Добрускіних. Більше десяти років посаду скарбника синагоги займав купець М. Слуцький. У кам’яному корпусі синагоги був молитовний зал та жіноча галерея на другому поверсі (споруджений наприкінці 1890-х років, остаточно оздоблений – наприкінці 1900-х).
На 1890-ті роки синагога «Тіферет Ісраель» була однією з найзначніших синагог міста. Вулиця в той час називалася Козача, через що іноді синагогу називали «Козача» або «Друга синагога» (відносно головної, Хоральної).
Нині будівлю переплановано і надбудовано, старих зображень синагоги не збереглося.
Будівля синагоги «Гавацелет га–Шарон»
Пров. Південний, 1
Добре збережена споруда колишньої синагоги «Гавацелет га-Шарон». Збудована 1900 року на ділянці, яку власники – родина Браславських – передали єврейській громаді. Синагога діяла до 1933 року. Нині в будівлі розміщені офісні приміщення.
Військова синагога
ул. Виконкомівська, 11
Споруда колишньої синагоги «Аншей хіяль гаір». Цю синагогу відвідували відставні рекрути та їхні родини (діяла до 1933 року). Споруда досить добре зберегла свій інтер’єр, використовується як офісне приміщення.
Будинок Йони Майданського
Вул. Сергія Єфремова, 7
Будинок єврейського інженера і підприємця Йони Майданського, який володів цегельним заводом. Як підрядник Майданський брав участь у спорудженні багатьох об’єктів Катеринослава.
Прибутковий будинок Хаїма Розенберга
Вул. Барикадна, 2
Будинок належав купцю Хаїму Розенбергу (йому ж належав і сусідній будинок по проспекту Яворницького). У цьому будинку були розміщені численні єврейські крамниці, але знаковим він є завдяки людям, які тут зупинялися. Найвідомішим мешканцем цього будинку був Шмар’ягу Левін, казенний рабин Катеринослава (1898– 1904). Хаїм Розенберг володів лісовим причалом – популярним бізнесом у Катеринославі.
Будинок, у якому мешкав Леві Іцхак Шнеєрсон
Вул. Барикадна, 13
Будинок на Барикадній, 13 був останнім місцем проживання у Катеринославі головного рабина міста Леві Іцхака Шнеєрсона, батька Сьомого Любавицького Ребе. Будинок повністю зруйновано під час спорудження бізнес-центру «Ступени». Однак забудовник прийняв рішення відтворити фасад історичної будівлі на фасаді нової споруди, а дерев’яні двері старого будинку зберігаються у вестибюлі бізнес-центру, на виставковому стенді.
Леві Іцхак Шнеєрсон (1878–1944)
Головний рабин Катеринослава-Дніпропетровська (1921–1939), автор праць з кабали і хасидського вчення, правнук по лінії батька Третього Любавичського Ребе Менахема Мендла (Цемах Цедека), і батько Сьомого Любавичського Ребе Менахема Мендла Шнеєрсона. Наро- дився у містечку Піддобрянка (сучасна Білорусь), 1900 року одружився з Ханою, дочкою миколаївського рабина Меїра Шломо Яновського, і переїхав до Миколаєва. Тут 1902 року народився їхній первісток Менахем-Мендл. 1907 року Шнеєрсон приїхав до Катеринослава, а за два роки його обрали духовним рабином однієї з частин міста. У 1921 році він стає головним рабином Катеринослава-Дніпропетровська (до 1939 року). Зі встановленням радянської влади і проведенням державної атеїстичної політики зазнав гонінь, попри все дотримувався єврейського закону і традицій. 1939 року ребе Леві Іцхака заарештували за звинуваченням в антирадянській діяльності. Рабина вислали до Казахстану, де він помер 1944 року.
Менахем Мендл Шнеєрсон (1902–1994)
Сьомий Любавичський ребе, лідер хасидського руху Хабад, нащадок засновника цього руху Шнеура Залмана з Ляд. Народився у Миколаєві в сім’ї Леві Іцхака Шнеєрсона і Хани Яновської. Згодом родина переїхала до Катеринослава. Релігійну освіту отримав від батька, а завдяки матері Хані й добру світську освіту (вивчав російську і французьку, математику та інші дисципліни). 1924 року переїхав до Ленінграда, слідом за Шостим Любавичським ребе, Йосифом Іцхаком Шнеєрсоном, чимало часу проводив у будинку ребе, тут познайомився з його дочкою, Хаєю Мушкою. 1927 року Менахем Мендл залишив Радянський Союз разом із родиною ребе Й.І. Шнеєрсона, за два роки одружився з Хаєю Мушкою. Навчався в університетах Парижа та Берліна, отримав диплом інженера- електрика. З 1941 року родина М.М. Шнеєрсона мешкала у Нью-Йорку, майбутній ребе працював інженером у військово-морському флоті США. Водночас був близьким соратником Шостого Ребе, 1944 року очолив видавництво «Кегат», що спеціалізувалося на хасидській літературі, 1946 року очолив Центр освіти Хабаду. Після смерті тестя у 1950 році Менахем Мендл очолив Хабад, зробив чимало для розвитку філософії руху та його поширення в усьому світі. Сьомий Ребе є автором численних праць з єврейської релігійної філософії, кабали, галахи. Про роль, яку відігравав М.М. Шнеєрсон у духовному житті євреїв, свідчить те, що його називають просто Ребе, а частина хасидів навіть вважають його Месією.
Будинок інженера Коріна
Вул. Мостова, 2
Будинок належав інженеру Йосифу Коріну, який був помітною постаттю у житті катеринославської єврейської громади кінця ХІХ – початку ХХ століття. В цьому ж будинку була перша міська квартира Менахема-Мендла Шнеєрсона, з якою також пов’язано і перебування в місті Леві-Іцхака Шнеєрсона.
Будинок Йосифа Шафермана
Будинок Йосифа Шафермана
Вул. Барикадна, 11
Будинок катеринославського видавця та книготорговця Йосифа Шафермана.
Друга талмуд–тора
Вул. Михайла Грушевського, 65
Свого часу в місті було три талмуд-тори. До нашого часу збереглися будівлі двох із них.
Третя талмуд–тора
Вул. Філософська, 50
Єшива
Вул. Юрія Савченка, 10
Катеринославську єшиву споруджено 1911 року. Нині будівлю можна побачити у перебудованому вигляді.
Єврейський металообробний технікум
Просп. Дмитра Яворницького, 64
У 1920–1930-х роках у цій будівлі містився навчальний корпус Єврейського металообробного технікуму (гуртожиток технікуму було споруджено у 1936 році на Європейській, 5).
Ливарний завод
Ливарний завод
Вул. Ливарна, 16
Перший у Катеринославі ливарний завод, який дав назву вулиці, був заснований 1832 року купцем другої гільдії Абрамом Заславським. Завод розмістився просто на території домогосподарства Заславських. Після радянської націоналізації завод припинив свою роботу, а в 1960-х роках усе домовласництво разом із залишками заводу було розібрано. Сьогодні про існування цих споруд нагадує лише назва вулиці.
Єврейський культурно-діловий центр «Менора»
Єврейський культурно-діловий центр «Менора»
Вул. Шолом-Алейхема, 4/36
Був відкритий у 2012 році і є найбільшим (поза межами Ізраїлю) єврейським комплексом загальною площею близько 50 тис. кв. м. Автором проєкту «Менори», включно з реконструкцією Будинку Пчьолкіна (Успенська пл., 5), є Олександр Сорін, провідний архітектор Дніпра. Будинок Давида Пчьолкіна відношення до єврейської історії не має, однак на сьогодні він входить до комплексу споруд «Менора», і в ньому відзначаються єврейські свята та інші заходи.
Хоральна синагога. Старовинна листівка
Синагога «Золота Роза»
Вул. Шолом-Алейхема, 4
Синагога є серцем комплексу «Менора». Дерев’яна синагога на цьому місці існувала від 1800 р., однак вона згоріла під час пожежі 1832 р. Лише за 20 років було остаточно завершено спорудження нового храму. Наприкінці ХІХ ст. синагога стає хоральною. З 1908 р. до Хоральної синагоги приписали духовного рабина Пінхаса Гельмана. 1846 року купець Леон Кранцфельд своїм коштом звів поряд із синагогою двоповерховий молитовний будинок. За радянського часу споруду Хоральної синагоги було перебудовано, зник купол і бічні вежі. Тут розмістили клуб швейної фабрики ім. Володарського, Будинок культури, склад. Лише 1996 року синагогу повернули громаді. Відтоді виникла назва «Золота Роза» за аналогією з відомою синагогою у Львові. 2000 року синагогу було відреставровано, автором проєкту реставрації став Олександр Дольник.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»
Вул. Шолом-Алейхема, 4
Ще одна частина комплексу «Менора». Це найбільший в Україні музей історії єврейського народу та Голокосту. Офіційне відкриття музею відбулося у жовтні 2012 року.
Перша зала – «Світ, знищений Голокостом». У цій залі відвідувачі дізнаються про юдаїзм та духовний світ єврейського народу, а також про основні події історії євреїв України XVII–XX ст.; особливу увагу приділено історії хасидизму. Тут встановлено мультимедійні інсталяції, інфокіоски доповнюються відтвореними інтер’єрами майстерні єврея-чоботаря та катеринославського фотоательє. Експозиція містить унікальні експонати, присвячені участі євреїв у Першій світовій війні, революційних подіях 1917–1920-х років, становленні землеробських колоній тощо.
Друга зала – «Голокост». Тут відвідувачі дізнаються про виникнення і формування нацистської ідеології та її антисемітську спрямованість, про трагічні події Шоа в Україні, про українських Праведників світу.
Третя зала – «Світ після Голокосту. Єврейська культура». Тут розміщено експозицію «Трагедії ХХ століття», яка розповідає про найбільші геноциди в усьому світі. Інший тематичний блок цієї зали розповідає про розвиток єврейського театру, літератури, музики та кіно; окрема експозиція присвячена становленню Держави Ізраїль.
Будинок Золотаревських
Вул. Магдебурзького права, 1
1847 року на цьому місці відкрився перший у Катеринославі мурований театр, споруджений коштом купця Абрама Луцького. 1885 року театр перебудували на житловий будинок, що належав родині Золотаревських. Після революції 1917 року Моше Золотаревський брав активну участь у сіоністському рухові, а на початку 1920-х років виїхав до Ерец Ісраель, де взяв прізвище Офір. По Другій світовій війні будівля зазнала кардинальної перебудови.
Прибутковий будинок Штейна
Вул. Магдебурзького права, 2
Будинок належав заможному купцеві Берку Айзековичу Штейну, згодом перейшов у спадок його синові Бенціону Штейну (споруджений 1901 року).
Будинок Міхаеля Майданського
Будинок Міхаеля Майданського
Вул. Харківська, 5
У 1877 році цей будинок придбав купець Михаель Майданський, член правлінь Катеринославського комерційного банку, талмуд-тори і єврейської лікарні, певний час також обіймав посаду ученого Хоральної синагоги. Майданський був також одним із лідерів місцевого сіоністського руху, головою міського відділення «Ховевей Ціон».
Гімназія Кохановського
Гімназія Кохановського
Вул. Глінки, 7
Цей прибутковий будинок споруджено на кошти єврейського підприємця Герша Когана. Від 1914 року його новою власницею стала Бейла Певзнер, яка організувала тут готель, але за два роки здала будівлю в оренду під єврейську чоловічу гімназію М. Кохановського і дитячий садок Л. Кохановського. Нині за цією адресою знаходиться бізнес-центр «Призма», частину фасаду якого займає реконструкція колишньої Гімназії Кохановського. Реконструкція споруди зі збереженням фасаду виконана архітектором Олександром Дольником.
Збережений фасад синагоги «Ашкеназ» серед сучасної забудови
Синагога «Ашкеназ» (Мала Дніпровська синагога)
Вул. Глінки, 2
Міський квартал, в якому розташовано споруду синагоги «Ашкеназ», сьогодні повністю займає торгово-розважальний центр «Міст-сіті». Від історичної забудови тут збереглася єдина давня споруда – невеличка синагога, яка ніби інкорпорована у грандіозну будову торговельного центру. Її унікальність полягає в тому, що це одна з двох синагог перших десятиріч ХХ століття, де молилися за ашкеназьким каноном (нусах ашкеназ). Більшість євреїв Катеринослава були хасидами, а хасиди дотримуються сефардського канону (нусах сфарад). Тому в деяких джерелах цю синагогу називають «Ашкеназ». Найпримітніше, що ця синагога була діючою протягом усього часу свого існування – від 1880 року (крім 1941–1947 років).
Прибутковий будинок Шабада
Прибутковий будинок Шабада
Вул. Глінки, 12
Цей дім – одна з найкрасивіших історичних споруд міста. Колись він належав заможній єврейській родині Шабадів. З історичних джерел відомо про фабрику металевих виробів і сталевих лопат Когана і Шабада.
Прибутковий будинок Рагінського
Бул. Європейський, 15
Колись ця споруда була прибутковим будинком купця другої гільдії Хаїма Рагінського. В одній із його квартир мешкав р. Леві Іцхак Шнеєрсон, коли щойно переїхав до Катеринослава.
Прибутковий будинок Кравцових
Вул. Глінки, 16
Колишній прибутковий будинок належав заможній єврейській родині Кравцових. З 1890-х років по 1918 рік у ньому діяв один із найкращих готелів міста «Гранд-готель».
Синагога «Ойрах Тфіла»
Синагога «Ойрах Тфіла»
Вул. Європейська, 9
Третя за величиною синагога Катеринослава називалася «Ойрах Тфіла», функціонувала від 1860-х років. Нині споруда належить єврейській громаді, тут розміщено гуртожиток для студентів єшиви.
Будинок Дешевої їдальні
Вул. Європейська, 14
Навпроти синагоги «Ойрах Тфіла» була розміщена Дешева єврейська їдальня, у спорудженні якої брав участь Мордехай Кравцов – купець, представник впливової катеринославської родини. З 1917 року цей будинок віддано під «Єврейський народний дім» та управління громадою. З 1925 року тут розміщувалося Катеринославське медико-санітарне товариство.
Прибутковий будинок Шишмана
Вул. Володимира Мономаха, 54д
На вулиці Володимира Мономаха найцікавішим в історичному сенсі є перший від проспекту квартал, що практично не змінився від початку ХХ століття. Перші три споруди – два прибуткових будинки та маєток – належали купцеві Б. Шишману, згодом він продав усе, крім будинку на розі. У прибутковому будинку Шишмана квартири здавали під різні контори, крамниці, кондитерську, банк. За радянських часів тут була бібліотека. Реконструкцію споруди здійснювали за проєктом Олександра Соріна.
Готель «Лондон»
Вул. Воскресенська, 10
Ділянка, на якій розташовувався готель, належала власнику будівельно-технічної контори «Південне центральне каналізаційне бюро» інженеру Гілелю Бродському, який побудував перший у місті каналізаційний колектор. На початку 1900-х років Бродський спорудив будинок, спеціально розрахований на розміщення клубу Громадське зібрання. У 1910-х роках він перебудував його на готель «Лондон» (у радянські часи перейменований на «Червоний»). У 1949 році споруду реконструювали після майже повної її руйнації під час війни. Автор проєкту реконструкції – Марк Шнеєрсон, родич сьомого Любавичського Ребе.
Клуб Катеринославського громадського зібрання
Вул. Воскресенська, 6
Засноване у 1890-ті роки, Громадське зібрання було другим, за часом виникнення, клубом у місті. Об’єднувало підприємців та інтелігенцію. Новий театрально-клубний корпус у стилі модерн, який називали «наш хмарочос», збудовано 1912 року (автор проєкту – харківський архітектор Олександр Гінзбург). Нині тут розміщується міська філармонія, що носить ім’я відомого скрипаля, уродженця Катеринослава Леоніда Когана.
Старий єврейський цвинтар (Житловий масив Західний)
Вул. Правобережна, 36
Єдиний збережений історичний єврейський цвинтар Дніпра. Найстаріші земельні ділянки були виділені катеринославською владою для єврейської громади ще на початку ХІХ століття. Тут розташовано приблизно 2,5 тисячі поховань.
Пам’ятник
на місці масових розстрілів
Перехрестя
Вул. Енергетичної та вул. Янгеля
Встановлений на місці масового поховання 20 тисяч людей, розстріляних нацистськими окупантами 1943 року. Більшість жертв були євреями.
Меморіальний комплекс «Мацева» Парк ім. Писаржевського
Просп. Богдана Хмельницького
2009 року відбулося відкриття меморіального комплексу «Мацева» на частині території колишнього «Нового єврейського цвинтаря», де нині розташований парк ім. Писаржевського. Цей цвинтар був відкритий громадою у 1903 році, на ньому поховано приблизно 90 тисяч людей. У роки радянської влади тут ховали жертв Голодомору 1932–1933 років та жертв репресій НКВД 1934–1940 років. Під час нацистської окупації тут відбувалися розстріли єврейського населення міста. Після війни радянська влада вирішила ліквідувати цвинтар. У 1960-х роках почалася забудова території знищеного цвинтаря, на одній із ділянок було розбито парк.
Кривий Ріг