Запоріжжя
На території, яку сьогодні займає Запорізька область, євреї з’явилися наприкінці XVIII століття. Місто Запоріжжя (з 1770 по 1921 рік називалося Олександрівськом) почали заселяти після запровадження смуги осілості у 1791 році. На відміну від інших регіонів Російської імперії, де єврейське населення переважно було зайняте торгівлею й ремеслами, тогочасні місцеві євреї займалися переважно землеробством та подекуди виготовленням одягу і тканин. У 1865 році рабином міста стає Абрам-Давид Лавут, знаний вчений і талмудист. Він очолював єврейську громаду міста понад 45 років. Протягом цього часу громада інтенсивно розвивалася і на 1897 рік частка єврейського населення міста становила 28 відсотків.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття єврейська громада кілька разів потерпала від погромів, особливо важким був погром 1905 року. Після встановлення радянської влади єврейське громадське життя припинилося. Під час Другої світової війни було знищено практично все єврейське населення Запоріжжя, яке не встигло евакуюватися до окупації.
До 1991 року будь-які прояви єврейського національного життя були заборонені. Нині в місті діє еврейська громада, зокрема функціонують синагоги, освітній центр.
Синагога «Гіймат–Роза»
Вул. Шкільна, 27
Це друга синагога, побудована в Україні за часів незалежності. Наріжний камінь закладено 26 грудня 2005 року, а урочисте відкриття відбулося 11 січня 2012 року. Синагогу зведено за зразком Єрусалимського храму. На її спорудження пожертвували кошти бізнесмени-партнери Ігор (Ісраель) Дворецький та мусульманин Артур Абдінов. Синагога «Гіймат-Роза» названа іменами їхніх матерів. Це унікальний випадок, коли мусульманин фінансував будівництво синагоги. Автор проєкту – ізраїльський архітектор Аарон Острейхер, який спроєктував понад 180 синагог по всьому світу і курирував тоді реконструкцію синагог в Україні. Облицювання будівлі виконане з єрусалимського каменю, а саме з одного із його різновидів, що видобувається в Криму. Приміщення синагоги розраховане на 450 місць: 250 чоловічих і 200 жіночих.
Синагога кравців
Вул. Тургенєва, 22
Синагога кравців розпочала роботу в 1888 році як молитовний будинок однойменного ремісничого цеху. 1991 року будівлю повернули єврейській громаді, а в 1995 році синагога запрацювала. До спорудження «Гіймат Рози» синагога кравців була єдиною діючою у Запоріжжі. Нині це одна із найстаріших споруд міста.
Синагога кравців є також місцем пам’яті. У 1941–1943 роках тут збирали десятки тисяч євреїв міста, аби доправити їх на місце розстрілу. За роки окупації нацистами було знищено близько 26 тисяч євреїв. У пам’ять про ці трагічні події на фасаді будівлі встановлена меморіальна дошка.
Будинок Хазана
Вул. Поштова, 38/17
В Олександрівську на розі Тургенєвської та Катеринославської вулиць розташовувалася садиба єврейського підприємця Хазана. Будинок на сучасній Поштовій вулиці – лише одна зі споруд комплексу. Садибу Хазана почали будувати наприкінці ХІХ століття і завершили напередодні Першої світової війни.
Прибутковий будинок Лещинського
Просп. Соборний, 52/25
Прибутковий будинок єврейського купця Якова Лещинського з’явився в центрі Олександрівська у 1901 році. Власник будинку був заможною людиною, яку поважали в єврейській громаді й в усьому місті. Його прибутковий будинок у стилі неоренесансу був розкішною і чи не першою чотириповерховою спорудою в місті. Однак під час єврейського погрому 1905 року будинок майже повністю згорів. Його відновили у тому ж стилі, однак цього разу він був уже триповерховим. У прибутковому будинку можна було орендувати квартири на двох горішніх поверхах, а на першому винайняти приміщення для комерційних цілей. Зокрема, тут розміщувалася «Перша перукарня», що належала Науму Цфасману, батькові майбутнього відомого джазового музиканта Олександра Цфасмана.
Центральна хоральна синагога (синагога Лещинського)
Вул. Троїцька, 27
Синагога почала працювати у 1900 році. Спершу це був просто молитовний будинок, а 1908 року він отримав статус синагоги. Старостою цієї синагоги у 1910–1915 роках був Яків Лещинський, а збудована вона була на території, що йому належала – саме тому в народі за нею закріпилася назва «синагога Лещинського». У 1920-х роках синагогу було закрито. Згодом у її приміщенні розмістилися спортзал, клуб авіатехніків, контори та офіси.
Прибутковий будинок Біленького
Вул. Троїцька, 27
Будівля, суміжна з Хоральною синагогою, – колишній прибутковий будинок єврейського підприємця Мойсея Біленького. Його зведено в 1909 році, фасад виконано у стилі модерн. До революції всю споруду в господаря орендував Російський банк зовнішньої торгівлі. Нині тут розташовані різноманітні офіси.
Будівля талмуд–тори
Вул. Дніпровська, 34
Споруда з деякими рисами модерну, в якій розміщувався традиційний навчальний заклад єврейської громади. Ця талмуд-тора призначалася для сиріт і дітей із бідних родин. Тут учні отримували також практичні знання і навички з певних ремесел. У комплексі споруд за цією адресою, де нині працює районна податкова інспекція, на початку ХХ століття діяло жіноче приватне єврейське училище Геккер, а також хедер.
Старий єврейський цвинтар
Район Верхня Хортиця
Старий єврейський цвинтар в районі Верхньої Хортиці найдавнішим в області. Перші поховання зроблено тут на початку ХІХ століття. Цвинтар тепер є міжконфесійним, тут досі продовжуються поховання євреїв. Чимало мацев збереглися у цілком задовільному стані.
Мелітополь
Мелітополь (статус міста отримав у 1842 р.) закладено на місці Новоолександрівської слободи на березі невеликої річки Молочної, що впадає в однойменний лиман Азовського моря. Євреї в цьому краї з’являлися у процесі загального його заселення. Частина їх співпрацювала із владою та латифундистами – купці ставали підрядниками й облаштовували інфраструктуру міста, управляли маєтками, організовували збут сільськогосподарських товарів. Як і в інших регіонах, євреї також займалися ремісництвом, торгівлею, володіли млинами, маслобійнями.