Житомирська область

Місто було засновано у IX столітті. Точного часу появи єврейських мешканців у Житомирі ми не знаємо – за деякими свідченнями, євреї почали оселятися тут у XVII столітті. До другої половини XVIII століття в місті сформувалася значна єврейська громада. Більшість єврейського населення мешкало в районі Чуднівської вулиці і на прилеглих до неї Мало-Чуднівській, Кафедральній, Рибній, Острозькій та деяких інших. Наприкінці ХІХ століття чимало єврейських торгово-промислових фірм, магазинів, банківських і обмінних контор були розміщені на вулицях Київській, Михайлівській та Великій Бердичівській.

Наприкінці XVIII століття у Житомирі, як і в інших регіонах, поширився хасидизм. Тодішній лідер місцевої громади – Зеев-Вольф із Житомира (похований у селищі Івниця Житомирської обл.) – був ревним послідовником Дов-Бера із Межиріча. Наприкінці ХІХ століття, крім двох великих синагог, у Житомирі функціонувало не менш як п’ятдесят молитовних будинків, які здебільшого об’єднували вірян за цеховою ознакою (поширена практика серед юдеїв).

Житомир був центром єврейського книгодрукування. Перший друкарський верстат, що виготовляв хасидську літературу івритом, запрацював у місті ще 1804 року. А в 1847 році тут відновила свою діяльність знана «богословська» друкарня купців Шапіро. Вона була переведена до Житомира зі Славути і впродовж 15 років була однією з двох дозволених єврейських друкарень у Російській імперії (друга – у Вільно). Нею володіли онуки засновника друкарні, славутського цадика Мойсея Шапіро, брати Єгошуа Хешель та Ар’є-Лейб Шапіро. У друкарні видавали релігійну літературу, переважно хасидську.

Попри сильний вплив хасидизму, у другій половині ХІХ століття Житомир став центром просвітництва на Волині. У 1847 році тут було відкрито Рабинське училище (одне з двох в імперії), 1873 року перетворене на Єврейський учительський інститут. У цьому навчальному закладі викладали такі чільні представники Гаскали, як Яків Ейхенбаум (дід відомого літературознавця Бориса Ейхенбаума), Аврам-Бер Готлобер, Лазар Цвейфель, Хайм-Зелік Слонімський, Мордехай Сухоставер, Хаїм Лернер.

Крім того, у 1850–1872 роках у Житомирі діяло одне з перших казенних єврейських училищ у Російській імперії. У 1862 році було засновано Житомирське єврейське ремісниче училище. Проте із закриттям у 1885 році учительського інституту, а згодом і ремісничого училища Житомир поступово втрачає свій статус центру єврейського просвітництва.

У 1901–1902 роках у Житомирі розгорнули агітаційну діяльність перші організації Бунду, пізніше – соціал-демократичні та сіоністські партії та союзи: «Поалей-Ціон», «Агудат Ісраель», «Їдіше фолькспартей» та ін.

У 1905 та 1919 роках єврейська громада Житомира пережила погроми. Після встановлення радянської влади релігійне життя громади почало поступово скорочуватися, єврейські установи було взято владою під контроль. У 1920 році у Житомирі був відкритий єврейський педагогічний технікум, у 1922-му – закрито всі хедери та єшиви. Втім, у 1920–1930-х діяло кілька підпільних єврейських релігійних навчальних закладів. У 1939 році єврейське населення Житомира становило 30,5 відсотка.

9 липня 1941 року Житомир був окупований німецькою армією. На той час частина єврейського населення встигла евакуюватися. Майже одразу після початку окупації почалися розстріли єврейського населення. У вересні 1941 року було створено ґетто для приблизно 5 тисяч євреїв, зареєстрованих тоді в місті. У вересні й жовтні майже всі вони були розстріляні.

Після звільнення міста радянською армією туди повернулися тисячі євреїв. У 1945 році була відкрита синагога, яку закрили у 1962 році. У 1970–1980-х відбувався виїзд євреїв до Ізраїлю та інших країн.

У 1992 році в Житомирі була створена єврейська релігійна громада, тоді ж громаді повернули будівлю синагоги.

Місто Житомир на старовинних листівках із приватної колекції Моше Мораховського